 |
| 1936. Горшчае на поштовцы |
Гліна. Робота на кру́зы.
(жнівень 1965)
Шелест Хведор Верэмеёвіч (66 рокув): У нас так у Городной роблять горшкі: едэм у Гліныцы і копаемо гліну. Вібіраемо гліну добрую. Раньче віроблялі з трох сортов гліны, а тэпер добралі практыкі – з одного сорту гліны робімо горшкі і добрыї горшкі робімо, як і раньчей булі горшкі. За Польшчі мі робілі жідо́м горшкі. Жіды бралі в нас горшкі почты задаром. А тэпер горшкі в нас есьця в цэнэ, тэпер тоже з горшков мі можем пожіваты пома́леньку. Толькі шчо горшкі нэ здужаем уже робіты больш, вже сла́бенько робім горшкі, нэ здужаемо.
А робімо горшкі: круг прыко́ваны іґ лаві на лесы́чкі, і на залезнум шпеню́ пуд сподом на кра́меню сэды́ть, і шпень дэрэв’яны, на дэрэв’янум шпеню́, на залезнум шпеню́ головка. Туды ложімо кусок гліны, ногамі крутымо того́ круга, ногамі стыскаемо і пудводымо вго́ру, і прэм в черэво, робім ве́нца і прэм в черэво, коб вон віходыв круглі го́ршчік.
В горшков есьця колькі сортов: е полякі’, е одынцэ́, е пудодынцэ́, нэро́знакі, зліваче́, і сэмакі, і мамзэле́, і ку́хлічкі сэмакові і мамзэлёві. Нэколькі сортов у нас е їх: і міскі’, і макотрэ́, і банькі’, і кухлікі, і вазоны, і макотэрцы – ружны со́рты е горшков.
Раньче у нас за царызмі лічілі на сотні горшкі. Гэто вже за Польшчі, як сталі жіды поліву робіты, так уже значіть уставілі дэсяткі. На дэсяток есьця тры штукі – два дэсяткі, і есьця два штукі – дэсяток, і тры штукі – дэсяток. Пудодынцов – два на дэсяток, нэро́знакув – тры на дэсяток, злівачов – п’ять на дэсяток, сэмаков – сэм на дэсяток, мамзэлёв – дэсять на дэсяток ідэ. Так воны в нас бралі, так працовалі, так і тэпер продаемо горшкі на дэсяткі.
Ідэмо копаты гліну. Добіраемо сорт доброї гліны. Добіраемо тлустую гліну і толо́княву. Як крэпко тлуста гліна, то мешаемо толокно туды, шчоб нэ була така моцно тлуста гліна. Копаемо в ямі залезняком. Нарэжемо кусо́чков, поліваемо водою, топчемо ногамі, перэворо́чваем ее два раза́. По́тум в ямцы стопчемо ее назад у тую бабу, рэжемо грудкамі, вікідаемо ее наверх тую гліну, кладэм на воз і прывозым дохаты, і б’ем довбенькою ее в гурбу (//бабу), і стружком такім берэм стру́жем. Нарэжем, лепімо в грудкі́ і знову б’ем ее в таку бабу довбенькою, і знову стружемо стружком, і товдэ нальлем цэбрык воды, вмочаемо гліну в во́ду і кі́даемо ее в куток; вона роскісае, а потым берэм на лаву і мнэм рукамі, як баба тэсто в дэжцы віробляе, так само гэту гліну віробляемо мі. І товдэ робімо горшкі.
Чорна гліна есьця сама тлушчейша, бела тоже пудходыть пуд тую, а сы́ва – тэмная гліна е толо́княва, з самої ныц нэ можна робіты з такої гліны.
З одказув на
Kwestionariusz do badań słоwnictwa ludowego
(ліпень 1965)
За царызмі бралі гліну в трох месцах i мешалі разом
усю, i була крэпка ві’роба горшков. А тэпер добралі практыкі, шчо з однэї ямі
такі самі горшкі віробляемо, як із трох ям. Бо дру́ге месцэ на той зэмле, шчо
була пуд помешчіком. Гліна бувае по
колёру: 1) сы́ва, 2) чорна і 3) бела; по тлустості: 1) тлуста, 2) толо́княва. Чорна
– найтлустэйша.
Чорная і белая гліна може буты в одном месцы, сыва особо. Накопаеш кучу, поліваеш водою і месыш ногамі (там же в ямцы). Глібіна ямі 1,5-2 м. Рэжецца залезьняком на кускі по пуду – 20 кіль, і вікідваецца наверх; кусков трыццэть-дваццэть на добры воз горшков. Роботы на 3-4 часа – сэрую гліну можна і нэ добавляты. Як прывезэш додому, то скінэш у хату і збіваеш довбенькою у бабу. Довбеньку роблять з дэрэва. По́тум два разы стру́жуть стру́гом. Бувае струплівая гліна, то трэба ее добрэ вігото́влёваты. Настружуть i леплять в грудкі’ по кіль дэсять. Згорнув-згорнув i стыснув рукою в грудку. Колі вся баба перэрэзана стру́гом злеплена в грудкі’, то вcэ грудкі’ скідають у месцэ і знов збівають довбенькою бабу. Робота пувтораецца в такі само спосуб. Але пры першуй і другуй опрацовцы вода зусём нэ додаецца. Кажного разу гліна добрэ перэмешваецца. (P.S. у ямі гліну порэжуть на дробные кускі i перэмешають). По́сля пувторної рэзкі і злеплівання в грудкі’ по 10-15 кг кажну грудку вмочать у цэбер з водою і скідвають у куток далей од печі. Гліну розгладьвають рукамі, так коб була суцэльна маса. Гэту гліну называють: наготовів гліны, готова гліна. Гліну гэту час од часу увільготьвають (пырскають) раз у дэнь, коб нэ вісыхала гліна, покрывають ганучамі. Гліна палежіть днэ два, товдэ вона угнывае, становіцца гладчейша, лепша. Трэба тыждэнь – пувторы́ нэдэлі, коб поробіты гліну (на посуду чі на круглі горшкі). Пры вімешванні гліны лаву посыпають кажон раз злёгку песком, коб нэ бра́ласа гліна за лаву. Трэба мняты гліну. За одын раз беруть для роботы коло 20 кг гліны. Глі’ныца – куток дэ лежіть гліна. Трэба помняты гліну рукамі на лаві час, а то й больш. Куску гліны надаецца подовжна форма, довжіна валіка “пластка” од 1 аршіна да 1 мэтра. Готовым лічіцца кавалок, як проведэш по ёму велікім пальцом рукі і пуд їм у віемцы остаецца ровна і гладка [...]. Росьцяг ее на мэтэр і мнэ гліну, росьцягвае і складае оп’ять і кажон раз трэба пальцом колупаты, шчоб була вона вімнята i нэ було ны каменьчіков, ны сметя, ны зэрна, бо лопають горшкі. Потом покачав уже у грудкі (одрываецца кавалочкамі гліна од пластка, велічіня кавалочка залежіть од прызначэння посуду (порвеш на кусочкі i поплешчеш у грудочкі’ // грудкі’). У такі спосуб в грудочкі’ розробляецца одразу всёй пласток. Потым уже почінае горшчай роботу на крузы.
Роблять горшкі на крузы. Ты вже поробів свою гліну. Круг (круга, на крузы). Садымо́са на лаву коло круга, берэмо́ грудку, сажаемо на кружок, прыплескваемо на кружку, мочімо рукі в воду i вітягаемо гліну вго́ру, а по́том осадьваем на ныз, а по́том одну руку дэржі’ш у сэрэ́дыны, а правую знадвору. Осадьваеш – пудтягаеш, венца зробіш зверху і по́том вігладьваеш ножіком (дэрэв’яна до́шчечка). (Осадьвають i пудтягвають разов тры-чотыры). По́том росшірвають і роблять черэво. Трэба потягаты ші’рэй i ві’шшей. Прымазвають // прылепвають вухо.
Часткі круга
Спода́к
ныжны стоїть на шпеню́ залезнум на кра́меню. І шпень дэрэв’яны довжіны тры четверты
аршіна. В дэрэв’яны шпень вбіта шійка залезна. На дэрэв’януй шійцы набіта дэрэв’яна
головка, прыкру́тёна шрубом. У лавку впра́вляна дэрэв’яна лісы́чка, у якую
заходыть шпень і вінтамі закрутьваецца. Крутыть ногамі круга, сэ́дя на лавцы. А
рукамі посадыв кусок гліны, і рукамі стыскають ёго, пудводять вго́ру рукамі, ве́нца
завужів і тягнэ вго́ру i в черэво горшка, шчоб був круглі горшчік.
Далей будэ…
Тэкст узяты з кныжкі: Вярэніч В. Л. Палескі архіў. Минск, Издатель А.Н. Вараксин, 2009. С. 571-583.
Адаптацыя: Валер Кісель
No comments:
Post a Comment