1965. Віроба горшко̄в в местэчку Городна

Запісанэ в августы 1965 року

1) Шелест Каленык Кондратовіч, народеньня тысяча восэмсот дэв’яносто четвертого года, постоянно прожіваемо тут, з ве̄кі-веко̄в. З горшкамі працовалі, п’ятьдэсят годо̄в возыв горшкі.

2) Называюса Шелест Хведор Верэме̄ёвіч, прожіваю года в Городно̄й, восэмсот дэв’яносто дэв’ятого года народеньня. Тоже займавса горшкамі з маліх ле̄т і до гэтого часу роблю горшчкі шче.

Прыготованне гліны. Віроба і вісушванне горшко̄в.

Шелест Хведор Верэмеёвіч (66 рокув): У нас так у Городно̄й роблять горшкі: е̄дэм у Гліныцы і копаемо гліну. Вібераемо гліну добрую. Раньче віроблялі з трох сорто̄в гліны, а тэпер добралі практыкі з одного сорту гліны робімо горшкі і добрыї горшкі робімо, як і раньчей булі горшкі. За Польшчі мі робілі жідо̄м горшкі. Жіды бралі в нас горшкі почты задаром. А тэпер горшкі в нас есьця в цэнэ, тэпер тоже з горшко̄в мі можем пожіваты пома́леньку. Толькі шчо горшкі нэ здужаем уже робіты бо̄льш, вже сла́бенько робім горшкі, нэ здужаемо.

А робімо горшкі: круг прыко́ваны іґ лаві на лесы́чкі, і на залезнум шпеню́ пуд сподом на кра́меню сэды́ть, і шпе̄нь дэрэв’яны, на дэрэв’янум шпеню́, на залезнум шпеню́ голо̄вка. Туды ложімо кусок гліны, ногамі крутымо того́ круга, ногамі стыскаемо і пудводымо вго́ру, і прэм в черэво, робім ве̄нца і прэм в черэво, коб во̄н віходыв круглі горшчік.

В горшко̄в есьця колькі сорто̄в: е полякі́, е одынцэ́, е пудодынцэ́, нэро́знакі, зліваче̄, і сэмакі, і мамзэле̄, і ку́хлічкі сэмакові і мамзэлё́ві. Нэколькі сорто̄в у нас е їх: і міскі́, і макотрэ́, і банькі́, і кухлікі, і вазоны, і макотэрцы - ружны со́рты е горшко̄в.

Раньче у нас за царызмі лічілі на сотні горшкі. Гэто вже за Польшчі, як сталі жіды поліву робіты, так уже значіть уставілі дэсяткі. На дэсяток есьця тры штукі - два дэсяткі, і есьця два штукі - дэсяток, і тры штукі - дэсяток. Пудодынцо̄в - два на дэсяток, нэро́знакув - тры на дэсяток, злівачов - п’ять на дэсяток, сэмаков - сэм на дэсяток, мамзэлёв - дэсять на дэсяток ідэ. Так воны в нас бралі, так працовалі, так і тэпер продаемо горшкі на дэсяткі.

Ідэмо копаты гліну. Добіраемо сорт доброї гліны. Добіраемо тлустую гліну і толо́княву. Як крэпко тлуста гліна, то мешаемо толокно туды, шчоб нэ була така моцно тлуста гліна. Копаемо в ямі залезняко̄м. Нарэжемо кусо́чков, поліваемо водою, топчемо ногамі, перэворо́чваем ее̄  два раза́. По́тум в ямцы стопчемо ее̄  назад у тую бабу, рэжемо грудкамі, вікідаемо ее наверх тую гліну, кладэм на во̄з і прывозым дохаты, і б’ем довбенькою ее̄  в гурбу (//бабу), і стружком такім берэм стру́жем. Нарэжем, лепімо в грудкі́ і знову б’ем ее̄  в таку бабу довбенькою, і знову стружемо стружком, і товдэ нальлем цэбрык воды, вмочаемо гліну в во́ду і кі́даемо е е̄ в куток; вона роскісае, а потым берэм на лаву і мнэм рукамі, як баба тэсто в дэжцы віробляе, так само гэту гліну віробляемо мі. І товдэ робімо горшкі.

Чорна гліна есьця сама тлушчейша, бела тоже пудходыть пуд тую, а сыва – тэмная гліна е толо́княва, з самої ныц нэ можна робіты з такої гліны.

Шелест Каленык Кондратовіч (71 рок): От як зробіш горшка, із круга здыймаеш ёго́, зрэзваеш дроты́нкою, ставіш на лавку і зробіш їх штук дэсять і постанові́ш на лавку і з лавкі сам станові́сса, потому шчо п’ятра вельмі вісо́ко, станові́сса на усло̄н і ставіш на п’ятра. Ві́становіш там штук дэсять – п’ятнаццэть на одную п’я́трыну, потым знов сядыцца, працуе. Ві́робіть знов  якіх дэсять – п’ятнаццэть і знов  на дру́гую п’ятрыну ставіть. Колі воны засыхають, трэба два-тры днэ, трэба вже їх чаповаты (от так, як я вам вчора показвав, чаповаты): два, а на двох трэтёго поставіты. Вот так воны засыхають, а потым вже на вісокі п’ятра трэба ставіты. Вже товдэ ворочають по п’ять – по чотыры, так як уже до горшко̄в, пуд столю. Ворочають у пруток. Сырыї горшкі трэба браты отак-от обедвімі рукамі, потому шчо вон мняккі і вон злепваецца, ёго рукою однэю нэможна взяты, трэба двіма і поставіты на п’ятры. Вон уже товдэ всыхае так, коб можна було взяты за ве́нца рукамі. Ёго обмазваеш, ды́вісса, коб дэ нэ було камушка́ альбо сметы́ны, віколупваеш то́го камушка́ і замазваеш знов  тую дырку, шчоб нэ було дыркі. Мо е сметы́на, то й сметыну трэба вікінуты і замазаты того́ горшка. Это вже сухі горшкі, трэба вже носыты до го́рна.

Віпальванне горшков

Шелест Хведор Верэмеёвіч: Так вот, горшкі вже готові, сухії всэ, трэба паліты їх. Тэпер берэм шчо: здыймаем їх з п’ятёр на зЭмлю, з зэмлЕ берэм в рукі на берэмне - бабІ, мужчіны - всэ - і нэсэм до горну. Віставімо коло горну, влезаю я в горон, баба подае мнэ в горон горшкі. Накладу той повны горон, зверху черэпкамі зафундую ёго, дырку тую замажу гліною, в которую я влезав класты в той горон. І пудпальваю печ. Зразу даю лёгонькій огонь, шчоб нэ потрэскалі, а потум больші  й большій, а потум такі огонь, шчо аж проймае гэты огонь всэ горшкі. Горшкі віпальваюцца. Добрымі дровАмі горшкі віпальвають годын дэсять. {(1) а я лічу дванаццэть годын}. - Шчо ты кажеш?! Так, горшкі опалів. Тэпер горшкі ночують тую ноч у горнУ. На дрУгі дэнь врано заходыш, здымаеш тыї черэпкі, которы булі зверху, достаеш тыї горшкі і складАеш їх коло горну. {(Шелест К. К.) а шчо зымою роблять?} - Да, зымою в хату заносять; ежЕлі зымою, то зымою трэба в хату носыты обратно назад їх. А в хаты полічіш їх і всэ.

Спочатку трэба прогрэваты покрошкі, шчоб огонь велікі нэ був. Ну, а як уже війдэш наверх, як лапнэш черэпкі рукою, а черэпкі вже гарачі на версы, товдэ даеш вже больші  огонь. А потум, як рука вже нэ здэржіть, да плюнэш на черэпок, а слІна кіпіть, то вже нажімаеш, больш огню даеш, і больш, і больш, і больш, і товдэ даеш, колькі вже в печку влазыть, столькі пакуеш дров в ту печку. Так горшкі чорныї, в том дымУ, а як вже огонь добрэ проняв їх, то воны становляцца белії, бо вже дыму нэма і воны моцно нагрэваюцца, то вже палёны горшкі.

А в горон кладэм так горшкі: влезаемо в горон, віставімо ставма вдоль по всём черонУ горшкі, а на їх - на два трэтёго, на два - трэтёго - так уверх чапуем, чапуем, чапуем в самі верх. Ставімо вже дном на черон, потум вже другого перэворочваем, потым ставімо вже знов дно на дно, а потым знов перэворочваем, і знов дно на дно - і так ставімо пока в самій верх. І так воны, зверху лажацца тыї горшкі. Боком нэ ложать, оно ставма. Наклав горон, наклав вже повны горон горшко̄в. Товдэ вілезае з горна, закладае дырку кавалкамі цэглі поверху, тую дырку замазав гліною печною, шчоб нэ заходыв туды дух, бо полопають горшкі. Зачерэпіты - гэто зверху черэпкамі заложіты. Потому шчо як зверху горшкі нэ покрыеш черэпком, так зверху горшкі полопають од ветру, од воздуха. Так їх накрывають черэпкамі, шчоб до їх ветёр нэ доходыв, толькі шчоб дух спудсподу йшов на тыї горшкі.

Поліванне горшко̄в

Полівка так, за царызмі і Міколая полівкі нэ полівав ныхто. Само нАйперш полівалі жіды. А потум якось за Польшчі жіды добіліса прахтікі - давай поліваты, полівку тую робіты. А рускії нэ зналі той поліві робіты, роботалі жіды. А як поляков наші , большевікі, прогналі, товдэ стала война, товдэ нэмцы сталі жідов біты, товдэ жіды вже й нашіх вучілі поліваты горшкі, і воны нас навучілі. І гэто нэвеліка практыка - той, шчо понымав, а як мі нэ понымалі, то думалі шчо така гэто прахтыка, шчо нэма в светы такої прахтыкі. А потум навучіліса поліваты горшкі. Полівають горшкі так: трэба голово (свінэц) паліть у чігуну, і паліть ёго на воду, а потым спаліть ёго на муку, коб перэгорэло. Потым мешають, така е гліна до ёго, мешаеш тую гліну в тэ голово і змелеш у жорнАх. Перэпускаеш ёго в жорнАх тры рАзы, так перэмелеш, шчоб була гладка полівка. {( Шелест К. К.) А я то лічу, два рАзы.} - Тры - два, як хто хоче. І товдэ розводыш берэш в цэбэр з водою наполам і дывісса на руку, чі вона добра полівка будэ. Розмешаеш і руку вмочіш, і ежЕлі страхнэш і шче много опускаецца з рукі - добавляеш воду обратно. ЕжЕлі харашо опускаецца, срэдственно, то поліваеш горшкі. Берэш горшка в руку, кружку в другУ руку, в правую, наліваеш в той горшчік то́го свінца з водою і обмахнэш ёго вкруговую, і вільлеш назад в цэбер, потым поверху обліваеш і ставіш ёго нАбок. І товдэ полів горшкі, назад носыш до горну, кладэш їх у печ і товдэ нажімаеш шчо побольше й сухіх дров, бо пры сухіх дровах добра полівка віходыть. Так шчо паліть трэба годын шесть добрымі дровАмі, а Ежелі поганымі дровАма, то й нэ напаліш.

Шелест Каленык Кондратовіч: На хуру горшков трэба було п’ятнаццэть [...] свінца. Гэты свінэц трэба було іспаліть. Дэлілі ёго на две часты, бо вон товдэ добрэ спаліцца, бо як в одну кучу ізваліты шеснаццэть кілограм, то будэ горш. А так, як роздэлЯеш на две часты, то добрэ спаліш. Так само трэба молоты, розводыты водою, трэба літров дэв’ять розвестЫ. УсЁго зразу нэ змелеш, бо вода вібежіть. Мелеш у жорнАх два-тры разА, гэто як уже вдасца. А потым вже як змелеш, то добавляеш вже друге ведро воды і обліваеш уже ёю повны воз горшков. {(2) А готовлять так: мерка голова - мукі тэї - і мерка гліны сухої. Го́ршчічок го́лова вісыпав і горшчік гліны, розмочать і розмешають, разом з го́ловом. А палять свінэц в чігуну на прыпеку в пЕчі}.

Шелест Каленык Кондратовіч: Будэмо говорыты про нАберэжны горшкі. Колі в горон вельмі тэсно накладэш, то горшкі псуюцца, колі хутко огонь дасы - тоже псуюцца много і становлЯцца нАберэжнымі. Который перэпалівса – нАберэжны, а который нэдопалівса – по́сыры, сыроваты, ёго вже в роботу нэ прыймають, тому шчо як вон по́сыры, обольлеш ёго головом (свінцом) - вон роскіснэ і пропав. Трэба добрэ до поліві паліты горшкі, шчоб нэ булі сыроватыї, шчоб воны звенэлі. А нАберэжного горшчка нашчо́ ёго поліваты. НАберэжны горшчок голосу нэ мае, трэмкотыть, трумкае.

Простыї платыліса так од мірного часу: п’ять рублёв, а поліва платыласа дэсять рублёв на гроші міколаевські, вот так, в два рАзы платыласа, чім про́стыї. Бо поліва в п’ять раз крэпчейша, чім нэполІваны. Хто полівав?

Полівалі еврэї, чі гэто жіды. Одын звавса Берко, другій Янкель, а трэтый Буёный, а жідовка полівала, Мэя зваласа, шче Янкель, а шостый До́від. Горшкі мі здавалі нэ на дэсяткі, а на сотні. Это на воз лічілосо чотыры сотны две сотны нэрознакув і две злівачов, і даже шче з надбавкой по п’ять штук на сотню, это вроды на брак отак о. Это була хура (фура). А потым вже воны перэводылі гэтыї еврэї на дэсяткі, а воны в нас бралі на сотны, а перэлічвалі нам вже на дэсяткі. То то поліву перэлічвалі на дэсяткі. На гроші платылі, дэшево було. Так як, напрыклад, полічІмо за Польшчі колькі ты оддавав больш як я, я возыв, а ты оддавав.

Шелест Хведор Верэмеёвіч: Я знаеш як оддавав за Польшчі, я оддавав жідом горшкі - за хуру горшков, за чтыры сотні, пУвтора пУда жіта. Віставів тры хуры горшков - дванаццэть сот, то я взяв чтыры пуды з половіною хлеба за тры хуры горшков, за дванаццэть сот горшков віпалёных. ДАрма бралі. ДАрма. А як купіты поліву в їх, то трэба даваты сэмдэсять п’ять злотых за хуру, за тую самую фуру. Две сотны нэрознакув і две сотны злівачов - гэто була хура. Гэту фуру вон купляв за пУвтора пУда, а як продавав готову полівку, уже брав сэмдэсят п’ять злотых.

... А поліва йшла всякого сорту, значіцца, полякІ - їшло сто штук на фуру, а одынцов йшло вже сто п’ядэсят штук на фуру, а пудодынцов шло двесты штук на фуру, а нэрознакув йшло трыста і п’ядэсят злівачов - лічіласа фура, а злівачов п’яцсот, а сэмаков - сэмсот, а мамзэлёв восэмсот ішло, а мамзэлёвіх місочо́к п’ятнаццэть сот ішло.

Продаж горшков

Шелест Каленык Кондратовіч: Вот прышов до менэ товарыш і говорыть: давай повезэмо горшкі. - Давай. Колі взавтра, то роскідАемо воза, маленькії драбінкі з воза скідаем, прыв’язваем білца ік ручкам зверху і кладэм вэлікі страміны, которыї ві відАлі, і кладэмо горшкі. Стэлемо солому на доскі і кладэмо два радЫ бо́льшіх і рад менчіх на дно. Два радЫ положів, а трэты мАленькі, тому шчо на днэ вузкі воз, то нэ влезае тры радЫ велікіх горшков, а трэба класты трэтый менчі. А потым вже настылаецца солома і знов  кладэш повз цэпкІ вже бо́льшії горшкі, а менчії горшкі, вже там я говорыв шчо, вже колькі там, тры, чотыры, п’ять радов можна класты, то мамзэлЕ, то сэмакі оге-о, то вже влезае больш. А потым покладэш от гэты п’ять радов, знов  стэлеш солому і всэ днамі до коня, кажного прУта до коня. Ну, кладэш і кладэш, влезае, я ж вам говору, дванаццэть, трынаццэть і до п’ятнаццатЫ в драбіны такії і накладаецца покАмесь аж доверху, і так як до драбін, чі до страмін; естека дваццэть два радЫ, дваццэть тры радЫ. А пОсля, потым уже, як накладэш повен воз горшков колькі трэба там на воз, прыкрывае соломою, давай тэе шнурованьне (пувверовкі - шнурованьне называють) і прыв’язваеш ёго крэпко з соломою, шчоб воны нэ хісталіса і вже товдэ везэш. А ложімо горшкі дном у венцэ, а соломою перэложіш, бо як нэ перэложіш соломою, то воны пошморгаюцца, даже й дыркІ поробляцца трэба добрэ мшіты і тэсно, шчоб одын в одын влезав, тэсно трэба. Горшкі трэба мшіты, намшів воз горшков, это вже хура//фура.

В дорогу як уже од’ешчаеш, берэш мех сэчкі коло пуда, берэш пуд жіта коню, берэш собе торбу - там хлеба боханку, альбо две, круп; світку, кожУха - гэто бралі зымою і даже летом. Ну гэто вже одправляецца на сэла, огэтэ всэ. А везты то гэто вже трэба подуматы, куды везты. Як горшкі больфанЫї, везы до Клецка (БольфанЫ - гэто пісаны). То коло Клецка прЫдэ жоночіна, говорыть: якії в тэбе горшкі, больфанЫї? – БольфанЫї. - Но, то я озьму. А як нэпісаныї: Э, - говорыть, - гэто з побелу, едь, я нэ хочу твоїх горшков, гэто з побелу. А сюды, на УкрАїну трэба везты белії горшкі, нэпісаны, а в Літве трэба було пісаны. Я по большуй часты зымой то возыв до Клецка, у Літву. Хотя там народ вельмі скупі, Але возыв і продавав навпротыв: одын насыпають, а другі додатку. Гэто на всю Літву так було, така продажа, я бував з горшкамі в Слонымі, у МірЭ, у Клецку, у НэсвЕжі, в Ляховічах, і в Сынявцы, это города, это вся Літва, Барановічі - я мусыть говорыв, Барановічі, ішче КопІль, Мір. Гэто був там зымою, весною і летом, ішче в Слонымі. А шче возылі на УкрАїну, возылі до Берэзы, ік Полесьсю. То гетта вже булі горшкі дорОжей, гетта вже насыпалі токма. Зразу едэмо в Дэрэвню, а потым Вісоцк, Ясэнэц, Рудня, Дубровіца, БерЭжцы, да ЛюбЕковічі, да Стрэч, да ГлушіІца, да .... На УкраЇні добрэ продавалі горшкі, там уже насыпалі за кажон одын, продавалі токма, а в Літве - навпротыв продавав: за одного́ горшка жіта трэба два горшкі. А тут уже токма насыпалі. Возылі ішче коло Дорогічіна, коло Яно́ва, коло Пінська, гэто вже трэба було даты до одного горшка два горшкі, а то й тры горшкі. Додають до насыпаного горшка прЫставку. Гетта дэшевші  горшкі. Возылі йшче на Полесьсе, за Прып’ять. А тут блізко коло Століна, до Пінська, то до одного тры прЫставкі давалі, а тут кругом Городної, то за одного горшка жіта чтыры горшкі прЫставкі берэ. Это до Пінська і до Городка, то одна цэна була. У кого слАбії коні, то продавалі блізко і давалі до горшка тры горшкі прыставкі. А колі хороші конь, то за трыста кіло́метров заедэ. Там вже достанэ дваццэть пудов жіта, а гетта прывезэ блізко п’ять - чтыры за воз горшков.

Мурованне горна

Шелест Хведор Верэмеёвіч: Як робімо горна, зберэмо чоловек восэм - дэсять- п’ятнаццэть - колькі е на вуліцы - і почінаемо робіты горна. Прывезэм цэглі до горну, того́, намешаемо гліны - прывезэм, товдэ копаемо яму. Вікопаем яму, вімуруем ноздры і всэрэдЫны ставімо деда. Гэто в сэрэдыны называецца дед, а поза дедом ставляцца ноздры. І будуемо горна, вкруговую. Зробілі помост, кладэм горна того́ в гору і робімо такі дыркІ, шчоб проходыв огонь на горшкі. Як уже вімуруемо горна того кругОм вісокого, вже кончілі ёго, товдэ робімо шче печку. Печка называецца, шчо кладэм дрОва, а ноздрЫ называюцца, дэ стоїть дед, посэредЫны і кладуть туды горшкі в тыї ноздры, шчоб дрова нэ доставалі побіты їх. От і кончілі горна. Деда робілі, шчоб дэржавса склеп; склеп той дэржавса на деду і на стэнэ, вверху черон, а внызу печ. (Залеза пры побудові горна нэ вжівалі, всэ робілосо із цэглі і гліны). Гэты горнЫ у нас, шчо мі зазнАем і наші  батькі, дэды і прадэды зазнАють, шчоб гэтых горнов нэ було [...] Як почав свет, той, сталі гэты горны робіты.

НоздрЫ розвіваюцца так, колькі займае дед довжіны, столькі лічіцца на одын бок деда і на другі бок деда [...] лічіцца ноздры. А як кончаецца вже дед, роздэляецца печка, почінаецца печка, шчо класты дрова паліть горшкі дыркІ.

Горшка зробіш на крузы, пудрэжеш дротыком, пальцэм пуд черпІтрэком пудрэжеш за ...ком там остаюцца вторы. І берэш ёго здыймаеш за черэво з круга того, шчоб венца нэ втуліліса, злёгенька берэш. Тэпер, як оно обсохнэ [...] з тыждэнь, то вторы пальцэм обтёр, коб воны булі чІстэнькіе, коб можна було браты за уторы поліваты того горшчка. Часты горшка: дно, уторы, черэво, венца, вУхо - гэто у всякуй-всячіны так.

Запісанэ в с. Городна в августы 1965 року.

Тэкст узяты з кныжкі: Вярэніч В. Л. Палескі архіў. Минск, Издатель А.Н. Вараксин, 2009. С. 571-583.

Адаптацыя: Валер Кісель